Обстоюється думка, що в сучасному суспільстві на перший план виходять комунікативні методи управління, які передбачають перехід до самоорганізації суспільства на основі конструювання громадської думки. Стверджується, що попереднє формування громадської думки дає можливість впливати на просування соціальних інновацій, підтри-мка яких зумовлена причетністю суб’єктів суспільства до конструю-вання проекту цих інновацій. Наводяться та аналізуються результати всеукраїнського експерименту, спрямованого на формування позитив-ної громадської думки щодо освітніх інновацій. Громадська думка роз-глядається як засіб самоорганізації суспільства, який виконує функцію зворотного зв’язку в процесі конструювання спільного плану побудови майбутнього. Відповідно до запропонованого підходу конструювання громадської думки проходить у два етапи: спочатку визначається коле-ктивний автор майбутніх перетворень, коли задаються способи кому-нікації суб’єктів суспільства; на наступному етапі відбувається конструювання спільного соціокультурного проекту, який проявляєть-ся в громадській думці. Виявлено, що негативне ставлення представ-ників різних соціальних груп до освітніх інновацій зумовлено здебільшого недовірою до держави як до автора реформ, який не вра-ховує інтереси інших суб’єктів суспільства. Разом з тим декларована особиста зацікавленість учасників експерименту в реформуванні сере-дньої освіти дає надію на можливість здійснення позитивних змін у си-стемі освіти.
Ключові слова: громадська думка, складноорганізоване суспільс-тво, соціокультурний проект, інновації, реформи освіти.
|