Каталог статей

У статті розглянуто питання якості освіти з точки зору формування громадської думки серед студентів як суб’єкта освітнього процесу. Представлені результати дослідження уявлень студентів та викладачів ВНЗ про якість освіти. Зроблено висновок про необхідність підвищення поінформованості студентів про якість освіти та роль наукових досліджень, управління якістю та інноваційний характер сучасної освіти.

Здійснено пошук точок консолідації громадської думки в Україні, Росії та західних країнах стосовно шляхів виходу з військового конфлікту на сході України. Позначені найбільш суттєві зміни в дискурсі українських політиків за останні шість місяців 2014 року, які, зокрема, полягають в тому, що риторика консолідації стала використовуватися значно частіше, ніж риторика протистояння, істотно посилилось усвідомлення українським суспільством власної відповідальності за ситуацію в країні. Показано, що під час обговорення поточних проблем українського суспільства в телепередачах суспільно-політичного спрямування аудиторія демонструвала найбільшу одностайність стосовно питань оцінки стану українського суспільства в умовах військового протистояння з Російською Федерацією та перспектив приєднання України до ЄС та НАТО. Окреслено перелік тем, навколо яких консолідується громадська думка країн заходу та Російської Федерації в процесі обговорення ситуації в Україні. Грунтуючись на результати соцопитувань з’ясовано, що громадяни західних країн найбільш одностайні в відчутті небезпеки Української кризи, уявленні про необхідність економічного та політичного сприяння Україні, сподіваннях на поліпшення відносин між Заходом і Росією, покладанні відповідальності за погіршення відносин на Російську Федерацію та переконанні про необхідність подальшого посилення санкцій проти РФ. Натомість респонденти з Російської Федерації виявляли найбільшу одностайність стосовно необхідності підтримки російською владою ДНР і ЛНР, надання гуманітарної допомоги жителям південно-східної України, «заморожуванні» озброєного конфлікту та недоцільності введення російських регулярних військ в Україну.

Анотація У статті висувається теза про суспільний дискурс як один із способів формування громадської думки. Обгрунтовується думка про те, що суспільний дискурс та медіа-дискурс як його підсистема є віддзеркаленням змісту суспільної свідомості: брак суспільного дискурсу відбивається прогалинами у інформаційному просторі та утворенням лакун у суспільній свідомості. Розглянуто моделі громадської думки у контексті суспільного дискурсу, а також варіанти поділу суб’єктів громадськї думки. Зроблено висновок про необхідність діалогу усіх зацікавлених сторін, який залучає широкі кола громадськості та складає суспільний дискурс. Ключові слова: суспільний дискурс, інформаційний простір, громадська думка

Проблема формування громадської думки вивчається у контексті питання її носіїв та суб’єктів. У статті розглядаються різні підходи до понять, за допомогою яких вирізняються суб’єкти громадської думки. У якості такого суб’єкта виокремлюються цільові групи, які уособлюють інтереси певної соціально-демографічної або професійної групи, наприклад, освітяни. З’ясовано, що способи формування громадської думки залежать від того, на який – індивідуальний чи колективний - суб’єкт вони спрямовані. При орієнтації на індивідуальний суб’єкт використовують технології збільшення поінформованості громадян (техніка «збагачення» громадської думки); на колективний – техніки, що використовують групові феномени (лідерство, груповий тиск, групова ідентифікація). Групова ідентичність розглядається як важливий чинник консолідації громадської думки, а формування ми-ідентичності – умова процесу консолідації.

Ключові слова: громадська думка, колективний суб’єкт, спільнота, групова ідентичність, консолідація

Иванченко С.Н. Активные методы в обучении и социально-психологических исследованиях // Современные образовательные технологии, используемые в очном, заочном и дополнительном образовании» [Текст] /сборник – Королев МО: Изд-во «Канцлер», ФТА, 2014. – С.117-123.